Так, світ різнокольоровий. Не чорний і не білий.
Проте, якщо змішувати фарби без ладу – вийде бруд.
Так ми зараз живемо. Компроміси, прощеня, толерації, хоробре нехтування межами…
Може досить? Таке враження, що якийсь біс хвостом нас перемішує і тішиться від результату – ми страждаємо і зліємо.
Правильні люди… напевно можна плювати в цей бік скільки завгодно, але це ті, які дотримуються правил. Називайте це як хочете: Заповедями Божими, моральним кодексом, кодексом честі, сімейними цінностями, напевно чимало ще знайдеться варіантів пригадати, що це… Правда. це звучить примітивно і смішно про правильних людей? Цікаво чому? І ще одна малозрозуміла річ: поняття правильної людини чомусь стійко стало асоціюватись із людиною примітивною, а чи навіть трохи блаженною. Жаль який…
Кожного разу, коли в історії критична маса нехтує правилами, вибухають революції, війни, катастрофи.
Хто би їх не виписав, а виписувались такі правила тисячоліттями існування людства, мав на меті межі, які не варто переступати, якщо ти не хочеш жити у постійному болю.
Шукаємо норми світами. Там краще. Спокійніше. Так, бо вони, норми, там ще є. У більшості. Переважної. Там ще діє закон і поняття честі, осуду і провинини поміж людьми. Теж є всяке. Але ми говоримо про загал. Вони пережили той жах, у який ми поринули зараз, оговталися і зупинилися.
Добре, якщо ми ще здатні бачити, де особисто забули про межі. Гірше – коли ні.
У дивний час живемо. Не діють не лише закони, а й загальнолюдські цінності. А щастя прагнуть усі. Я теж не правильна. І це не покаяння. Це спроба зрозуміти
