«На Майдані з грудня 2013 року, там же познайомився з Дмитром Ярошем. З початком війни пройшов вишкіл у Переяславі-Хмельницькому. На фронті з березня 2014 року. Потрапив у 5-й батальон. Був заступником командира 2-го запасного батальйону (2-га резервна сотня ДУК ПС). Став командиром 8-ї окремої роти ДУК, яка згодом збільшилася до батальйону».
Це загальнодоступна і «причесана» інформація про Андрія Гергерта (позивний Червень) із Вікіпедії. Все сказане відповідає правді. Але сказано не все.
По-перше, промовчано, що 28 грудня 2015 року командир «Червень» вивів 8-й батальйон зі структури ДУК, і 15 лютого 2016 року батальйон був розформований, з виключенням «Червня» з «Правого сектору».
По-друге, як розповіли інсайдери із середовища «Правого сектору», людиною, яка склала протекцію Гергерту перед провідником Ярошем був такий собі Артем Луцак (позивний Доктор)– можливо, найзагадковіша особа у всій організації.
Луцак з Гергертом не припиняють стосунків і по нині. Так, приміром, 4 листопада у Новому Роздолі з’явилася громадська організація “АРАТТА.АЛЬЯНС”, співзасновниками якої виступили наші герої.
Артем Луцак є ще й співзасновником ГО ” БРАТСТВО АРАТТИ”, яке діє на Жовківщині. Судячи з усього, він певним чином продовжує контролювати декого з колишніх добровольців.
Тепер перейдемо до того, хто такий Артем Луцак і в чому власне його загадковість. Із відкритих джерел дізнаємося, на перший погляд, фантастичні речі. Хоча це цілковита реальність. Біографію Артема Анатолійовича Луцака свого часу детально описали ZAXID.NET і журнал «Ї».
Артем Луцак народився в Москві в 1972 році. Як видно в його соціальній мережі VK, протягом короткого часу навчався у школі в Іраці при посольстві СРСР в 1980 році, з чого можна припустити, що хтось з його батьків там міг працювати. Луцак про це не згадує, коли розказує про своє навчання за межами Москви, згадуючи однак Шепетівку в Україні, де проживала його бабця. У роках 1991-93 проходив службу у прикордонних військах Російської Федерації (Краснознамённом Новороссийском пограничном отряде в/ч 2156 11- ПОГЗ) КДБ, а потім ФСБ доволі уважно приглядалась вибірці в такі прикордонні військові частини, які розташовувались на Кавказі.
У 2001 році Артем Луцак закінчив московський медичний університет ім. Пирогова – елітний, куди вступити було доволі важко. Переважно навчались там діти титулованих медиків і осіб з т.зв. політичної еліти. У Москві займався між іншим охоронним бізнесом через фірму «Лайкон». Очевидно не буде перебільшенням зауваживши, що охоронні фірми в Російській Федерації (хтось скаже, так як і в Польщі…) мають переважно дещо специфічні громадяни. Артем Луцак проживав тоді за адресою в Москві вул. Виноградова 6/144.
Як повідомляли медіа, Артем Луцак отримав українське громадянство в 2012 році, однак він сам говорить про рік 2010, однак на сторінці його охоронної фірми подано, що ще в 2012 році мав російське громадянство. Є ймовірність, що громадянство може мати і по сьогодні, але теж не варто виключати, що могло це останньо змінитись. В Україні проживає з 2008 року, спочатку в Тернополі, пізніше у Львові. Раннього літа 2014 року з’явився у Перемишлі. Правий Сектор цього факту взагалі офіційно не коментував, але російські видання загалом так і то доволі активно. Під приводом безпеки сім’ї Луцак оселив у Перемишлі двох дітей разом з дружиною росіянкою (щоправда зараз дружина проживає у Львові, оскільки не має польської візи).
Його батько Анатолій Степанович Луцак, з яким Артем Луцак керував заснованою спільно коопераційною фірмою «Россар», ймовірно закінчив московський Військовий інститут іноземних мов (ВИИЯ), який був кузнею кадрів для зовнішньої розвідки СРСР. Серед випускників ми не знайшли його прізвища, однак на сторінці зі спогадами колишнього офіцера КДБ Віктора Руденка з’являється прізвище Луцак (Москва). Також серед текстів т. зв. вііяківських (від назви навчального закладу) з’являється прізвище Анатолій Луцак, як автора пісні «війковської з часів єгипетської делегації».
Далі – ще цікавіше. У Перемишлі є такий собі Мірослав Майковський – правий радикал і затятий анти бандерівець та ненависник усього українського. Саме йому приписують значну частину антиукраїнських провокацій у Польщі та тісні контакти з Росією.
Буквально кілька фактів про пана Майковського з його величезної антиукраїнської біографії.
У липні 2013 року Майковський, як голова Об’єднання Історичних Реконструкцій „X D.O.K.”, придумує організувати в поблизькому Радимно видовище-реконструкцію, яка присвячувалася так званій «Волинській різні». Це стало початком істерії ненависті щодо українців у Польщі.
Усього через три дні після розстрілювання Майдану снайперами режиму Януковича (які прибули ймовірно з Росії) 23 лютого 2014 року Майковський видає їдкий, написаний ніби в гніві, пропагандовий текст про Майдан у польськомовному виданні „Życie Międzynarodowe” (Международная жизнь). Там було подано всі тези, які щойно тільки через кілька наступних місяців мали розійтись польським інтернетом. Майковський навчився їх миттєво. Опрацьована назва звучала “Пропаганда на рівні геббельсівської” і ця назва була правильною, але як опис статті.
“Международная жизнь” є офіційним виданням Міністерства закордонних справ Російської Федерації, в склад програмної ради входить не аби хто, а сам міністр закордонних справ Сергій Лавров, його заступник Сергій Рябков і вся еліта російської дипломатії. Треба розуміти, що там не публікує хто-небудь. Висновок – російське МЗС вважає, що Майковський це не хто небудь.
Подібний текст, який дискредитує Майдан появився у безкоштовній перемишльській газеті «MisiekPrzemyski», яку розповсюджують, вкидаючи мешканцям до поштових скриньок. Видавцем газети є Самоврядна спільнота долини Сяну, лідером якої є політичний патрон Майковського Анджей Запаловський.
У червні 2014 року, коли тривала війна в Донбасі, а Крим вже окупували, Майковський прийняв гостей в Перемишлі – екіпаж російського телевізійного каналу “Россия-1”, а також взяв участь у реалізації серії пропагандистської програми “Спеціальний кореспондент”.
У серпні 2014 року Майковський виїжджає до Росії. Офіційно він їде до Гусєва в Калінінградську область, де проходить реконструкція присвячена сторічній річниці битви під Гусєвом. У статті під назвою “У Росії прийняли нас по-дружньому” Майковський підкреслює особливо прихильне ставлення росіян до поляків “всупереч повідомленням ЗМІ”. Проте його подорож на Гусєві не закінчується.Майковський відвідує Москву, де він фотографується на фоні стіни Кремля і збирається “на далеку північ.” Під фотографією окреслену ним самим як кумедна, з підписом “диверсійна підготовка в тайзі”, Майковський “вподобав” коментар, що він “зелений чоловічок”.
Чому ми стільки уваги приділили якомусь Майковському – очевидному агенту російських спецслужб?
Колеги-розслідувачі із руху “Російська V колона в Польщі” втановили, що коли ц листопаді 2015 – перемишльські націоналісти їхали до Варшави на Марш Незалежності, серед них був і Богдан Луцак син Артема. Луцак молодший публікував у соцмережах своє фото з Майковським з 11 листопада у Варшаві: обоє тримають зброю і проглядається між ними близькість. Під фото хтось прокоментував: «на іммігрантів». Тобто на українців?
Більше того. “Російська V колона в Польщі” дізналася, що головний «антибандерівець» Перемишля Майковський часто забирав зі школи молодого Богдана Луцака, який до нього звертається «вуйку».
Ось таке дивне коло виходить. Три покоління Луцаків. Дід Анатолій – очевидно, з російських спецслужб. Онук Богдан – посеред польських антиукраїнських-провокаторів і агентів Кремля. І лише Артем Луцак кидає успішний бізнес і кар’єру на батьківщині в Росії та приїздить в Україну, аби воювати за її волю та долю. Висновки нехай кожен робить на свій розсуд.
Ось такі цікаві друзі та партнери в Андрія Гергерта. Може, тому й не варто дивуватися, звідки у колишнього військового, який уже багато років ніде не працює, з’явилися такі статки і можливість витрачати шалені гроші на передвиборчу кампанію.
Микола Дмитрук
