Як Садовий заробив мільйони та став мером Львова

1
2476

Садовий позиціонує себе проєвропейським політиком. Про його президентські амбіції не перестають говорити політологи усієї країни. Він намагається створити імідж врівноваженого, нескандального, інтелектуального політика. Слоган Андрія Садового «Візьми і зроби» активно розкручується у Львові, акцентуючи увагу на досягненнях мера. Втім, як і будь-який політик, він воліє мовчати про походження своїх статків, а у його офіційній біографії ви точно не знайдете згадок про знайомства з його майбутніми бізнес-партнерами та соратниками у високих київських кабінетах. Пропонуємо ознайомитись з неофіційною біографією керівника міста Лева. Про це пише Leopolis.news.

Андрій Садовий народився у Львові 19 серпня 1968 року. Матір – учителька, батько – інженер-постачальник на ЛАЗ-і. Разом із молодшою сестрою Іриною та батьками Андрій мешкав спершу в районі Наукової, а згодом сім’я переїхала жити на Сихів. В школі майбутній мер Львова, як його згадують вчителі «хлопченя з розумними очима», навчався на суцільні «п’ятірки».

У 80-х він вступив до Львівського технікуму радіоелектроніки. Втім із шкільного відмінника Андрій Садовий різко скочується до трієчника, котрий залишається студентом лише завдяки душевній доброті окремих представників педагогічного колективу. Ймовірно, такі метаморфози можна пояснити тим, що хлопець випав із сфери впливу батьків, або ж «забити на навчання» спонукало бажання фінансової самостійності? Сам він згадує, що поєднував навчання з роботою – перші гроші він заробляв, рубаючи м’ясо на ринку. Попри все, у 1987 році навчання у технікумі він закінчив.

Хоч знань в технікумі він вочевидь не здобув, та в своїй «альма матер» Садовий надбав друзів, котрі й по сьогодні його супроводжують. Першим в такому контексті слід згадати Олександра Борисовича Войкіна – незмінного особистого водія Садового. Цей простий та добродушний чоловік багато років ходить тінню за своїм однокурсником. Як стверджують львівські ЗМІ, Олександр єдиний, кому вдається «без загрози для займаної посади і розміру платні публічно критикувати вчинки шефа». За роки товариства з Андрієм Івановичем Войкін встиг побувати у ролі помічника народного депутата 4-го скликання Тараса Чорновола (Партія «Наша Україна», – авт.). Разом із дружиною мера Катериною Кіт-Садовою Олександр Войкін значиться в переліку засновників ТзОВ «Королівський двір». У 2003 році він увійшов в перелік засновників ТзОВ «Західенергомонтажбуд», компанії, що іще згадуватиметься у біографії мера.

Друга дійова особа, з часів навчання у технікумі, котру варто згадати, – Роман Андрейко.  На відміну від Андрія Івановича цей хлопець вчився добре і після закінчення технікуму у 1987 році пішов у «Політехніку», а «трієчник» Садовий – в армію. Втім не пройде й десяти років, як дороги товаришів знову зійдуться.

Виконавши громадянський обов’язок перед радянським союзом, Андрій Садовий вступає до «Політехніки» на факультет електронних пристроїв і приладів. Втім і тут своє навчання він поєднує із роботою – регулювальником радіоелектронної апаратури виробничого об’єднання «Львівприлад». Це його офіційний хліб аж до 1992 року.

Водночас у мережі часто згадується, що на початку 90-х Андрій Садовий зайнявся торгівлею, переправляючи до Польщі та з Польщі різні дрібнички. Цей факт не підтверджений, втім як стверджується в одному із матеріалів ІА «Вголос» з посиланням на згадки знайомих Садового, львівські панянки мають завдячувати Андрію Івановичу задоволенням вбиратися у імпортні капронові колготки. Втім зароблене таким чином важко було назвати «легким хлібом» – перетягування торбів через кордон заняття не з легких, котре водночас каралося радянським законодавством. Справи суттєво покращились, коли Андрій Садовий отримав доступ до електронних терезів, на котрі був шалений попит у тогочасній Польщі. Йому швидко вдалось накопичити достатньо, аби найняти «човників» та припинити ризикувати власною свободою.

Загалом, судячи з його неофіційної біографії, майбутній мер розгорнув серйозну діяльність паралельно з навчанням у «Політехніці». У 1992 р. він займає посаду заступника директора Львівського відділення Фонду соціальної адаптації молоді при Кабінеті міністрів України. У наступному році, разом з журналістами Олександром Кривенком та Ігорем Копистинським засновує у Львові радіостанцію «Люкс». Однак усе це було лише початком справи, розгорнутої згодом під вивіскою «Галицьких інвестицій».

Настав 1991 рік, розвал радянського союзу, Україна отримала незалежність, а люди – ваучери. В країні, на фоні агонізуючої економіки, розгорнулась кампанія ваучерної приватизації підприємств. У країні надувались мильні бульбашки, до створення однієї з таких, «Галицьких інвестицій», мав безпосереднє відношення Андрій Садовий.

Створені у 1995 році у Львові ЗАТ «Галицькі інвестиції» – перший і єдиний насправді успішний проект Садового, зважаючи на недитячі розміри отриманих прибутків. Це була одна з перших інвестиційних компаній в Україні, котра отримала ліцензію на здійснення операцій з цінними паперами. Компанію пов’язують з Тарасом Стецьківим, що на той час був радником Кучми, Віктором Пинзеником, тогочасним віце-прем’єром,  Богданом Буцою, у той час начальником місцевого управління держмайна.  Та важливо для нас те, що в цьому списку фігурує Андрій Садовий.

Найвірогідніше, автором приватизаційної схеми, що лягла в основу «Галицьких інвестицій», був саме Богдан Буца, згодом відомий політик з табору НСНУ. Врешті пізніше він поїхав до Києва та в статусі заступника керівника ФДМУ виконував роль правої руки Юрія Єханурова.

Бізнес «Галицьких інвестицій» – це свого роду фінансова піраміда. Приватизаційні майнові сертифікати громадян обмінювалися на інвестиційні сертифікати компанії «Галицькі інвестиції» в еквіваленті один до одного. Загалом керівництво компанії «Галицькі інвестиції» тоді залучило понад 200 тис. майнових сертифікатів (ваучерів) на загальну суму 21 млн грн у перерахунку на гривні за офіційним курсом НБУ від 1 вересня 1996 р.

Згодом були зареєстровані дві компанії-сателіти – ТОВ «Галицькі інвестиції цінні папери» і відкритий взаємний фонд інвестиційної компанії «Галицькі інвестиції». Вони за принципом офшорних компаній ставали власниками підприємств. Ці дві компанії стали засновниками ВАТ «Південьзахіделектромережбуд», котра в свою чергу зареєструвалась засновником вище згаданих компаній. Все доволі заплутано, та не зайвим буде згадати, що з 1997 і аж до 2005 року головою правління «Південьзахіделектромережбуд» значиться Андрій Садовий.

Завдяки «Галицьким інвестиціям» Садовий, як стверджується у матеріалах місцевих ЗМІ, заволодів акціями Львівської пивоварні, Мікроприладу, Стрийських маслозаводу та заводу бетонних виробів, Радехівського цукрового заводу, двох львівських АТП та стількох же  науково-дослідних інститутів, серед яких «Львівприлад». Втім найуспішнішим придбанням став Трест із будівництва ліній високовольтних електропередач – вищезгаданий «Південьзахіделектромережбуд».

У кінці 90-х у власності ЗАТ «Галицькі інвестиції» знаходились великі пакети акцій близько 100 підприємств. Однак вкладники могли обміняти свої інвестиційні сертифікати на акції компаній лише до 1998 року. Куди ж подівся майже 21 мільйон гривень з придбаних майнових сертифікатів двохсот тисяч львів’ян, – не знають ні податкова, ні поліція, ні прокуратура, ні самі ошукані вкладники. Та до суду справа не дійшла, та й офіційно ніхто не зміг довести участь Садового в подібній діяльності.

«Галицькі інвестиції» були зоряним часом Андрія Івановича. За великим рахунком, усе, що тепер має він та зрештою сам «Андрій Садовий» – результат доволі сумнівної діяльності з приватизації підприємств.

Паралельно Андрій Іванович не забував про власну освіту. У 1995 році він закінчив «Львівську політехніку», отримавши кваліфікацію інженера електронної техніки; в 1997 р отримав в цьому ж університеті кваліфікацію економіста за фахом «Фінанси і кредит».

Зароблені в 90-х гроші Андрій Садовий інвестував у створення власного медіахолдингу. Основа майбутньої медіа-корпорації була закладена в 1993 році, коли Андрій Садовий, Тарас Стецьків, Олександр Кривенко та Ігор Копистинський стали засновниками ТРК «Люкс». Останній виконував функції генерального директора, а нинішній її керівник та друг молодості Садового Роман Андрейко був на той час звичайним технічним працівником.

Варто зазначити, що він виявився людиною з неабиякими управлінськими здібностями. Після його призначення на посаду гендиректора ТРК «Люкс» компанія почала стрімко розвиватись. До заслуг Андрейка варто відносити факт, що ТРК «Люкс» не лише самоокупний, а прибутковий медіа-проект Андрія Садового, котрий ставиться до цього бізнесу радше як до забавки у власній економіко-політичній грі.

Зараз до медіахолдингу входять національний телеканал «24», радіостанції «Радіо Люкс» і «Радіо 24», а також інтернет-видання Zaxid.net та інтернет-портал «Футбол 24».

У 1997 році, з огляду на наближення місцевих виборів, в котрих Андрій Садовий мав намір брати участь, він вклався у міську щоденну газету «Поступ». Займатись газетою погодився уже згадуваний легендарний львівський журналіст Олександр Кривенко. Втім через кілька місяців після виходу першого номера «Поступу» співробітництво Садового та Кривенка закінчилось і відтоді не відновлювалась за жодних обставин.

На той час Садовий вступив до партії «Реформи і порядок», якою тоді на місцевому рівні керував Тарас Стецьків. Згодом сфери інтересів колишніх соратників перетнуться й вони перетворяться на запеклих антагоністів. У 1998 році Тарас Степанович цікавився Верховною Радою, Андрій Іванович – лише міською. Ті вибори стали для нього напрочуд успішними. Садовий пройшов до міської ради та провів близько десятка своїх людей, очолив фракцію ПРП і комісію з питань економічної політики. Згодом мер Василь Куйбіда скасує цю комісію, коли жорстка опозиційна риторика «групи Садового» вкрай осточортіє.

Успіх виборчої кампанії, результатом котрої серед іншого став особистий кабінет у Ратуші, обставлений антикварними меблями, надихнув авантюриста Андрія Садового до боротьби за мерське крісло у 2002 році. До цих виборів він готувався грунтовно, навіть вийшов з ПРП. Саме тоді, аби створити собі імідж управлінця він отримує диплом Академії державного управління при президенті України, отримавши кваліфікацію магістра державного управління. Паралельно, задля появи на публіці в ролі науково-підкутого громадського діяча, він перетворює створений раніше Фонд розвитку Львівщини на Інститут розвитку міста.

Тут же триває пошук привабливого для виборців образу. Андрій Садовий спершу прагне здаватись успішним бізнесменом, згодом намагається ліпити із себе образ інтелігента, іще згодом вирішує, що виборець голосуватиме за «свого в дошку» і він, натягуючи оранжеву каску на голову, говорить «Ми будівельники», або вилазить на барикаду під ЖЕКом та закликає подати на всіх до суду.

Та, опинившись між Василем Куйбідою і Любомиром Буняком, Садовому не залишилось нічого іншого, як задовольнитись третім місцем у виборчій гонці. При цьому зберегти себе як політичного гравця Андрію Садовому вдалось, тож він почав активно готуватись до наступних виборів. Значиться директором Інституту розвитку міста, з 2004 року ініціює створення громадсько-політичного об’єднання «Самопоміч». А згодом, перед початком виборчої кампанії 2006 року, завбачливо переписує свій медіахолдинг на дружину Катерину Кіт-Садову.

На момент Помаранчевої революції медіа холдинг Садового правильно зробив ставку на революціонерів, висвітлюючи події в країні у вигідному їм ключі. За це, а також лобіювання Петра Олійника на посаду очільника Львівської ОДА, Садового запросили до пропрезидентської партії «Наша Україна».

Перемогти в гонці за крісло мера у 2006 році Андрію Садовому допомогли обіцянки встановити постійне водопостачання та домогтись для міста спеціального статусу. Втім безсумнівно найуспішнішим маніпулятивним проектом Андрія Івановича, котрий допоміг йому оселитись в стінах Ратуші, стала заснована з подачі польських політтехнологів «Самопоміч». Уже після вдалих виборів основні її діячі – Березюк, Процик, Погорєлова –  продовжили займатися піаром Андрія Івановича уже за кошти міського бюджету.

У перший рік на посаді мера Львова окреслився основний постулат Садового, котрим він керуватиметься всі роки перебування в кріслі мера – у стосунках з громадою очільник міста носій лише позитивних новин. Розбиратись із протестуючими – прерогатива заступників.

Уже другий рік у мерському кріслі ознаменувався для Андрія Садового конфліктами із тогочасною владою в країні. Під час візиту до Львова прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко домагалася зниження комунальних тарифів на опалення в місті. Втім заручившись підтримкою ВО «Свободи», котрим згодом віддячив під час чергової сесії міської ради, Садовий зважився категорично відмовити їй в цій вимозі, чим не на жарт її розлютив. У 2008 Андрій Садовий виступив з пропозицією відновити в Україні магдебурзьке право. У Києві цю вимогу розцінили неоднозначно. Діяльність Садового негативно впливала на рейтинг «НСНУ».

У 2009 р стало очевидно, що Садовому і «Нашій Україні» далі не по дорозі. Як стверджує Садовий, він сам попросив виключити його з партії, а 27 червня 2009 р з’їзд «Нашої України» виключив Садового зі складу політради. У тому ж році суд оштрафував мера Львова на 500 грн за «помилкові висловлювання з приводу співробітників газети Львівської міської ради «Ратуша».

У 2010 році Садовий, висуваючись від Республіканської християнської партії, був обраний на другий термін. У цей час у високих кабінетах в Києві до влади прийшли «донецькі». Однак Садовий зумів знайти з ними спільну мову. Влітку 2011 року, на 61-й день народження Віктора Януковича, мер Львова особисто привітав його та подарував йому книгу. Святкування відбувалось у резиденції «Зоря», що більш відома як «дача Горбачова» на мисі Форос у Криму.

ЗМІ зазначали, що поява Садового на дні народжені Віктора Федоровича була не випадковою. Андрію Івановичу приписували співпрацю з людьми Януковича. Так у серпні 2011 року, під час візиту до Львова екс-віце-прем’єр-міністр України, член Партії регіонів Борис Колесников, захищаючи Садового від звинувачень у махінаціях з ремонтами доріг до ЄВРО-2012, відверто сказав: «Ми Садового не дамо образити».

Тут варто зазначити, що підготовка до ЄВРО-2012 у Львові під час президентства Януковича нарешті розпочалась. Саме тоді зійшлись шляхи Садового та Колесникова. Під його патронатом у Львові розпочали ремонт доріг, зводять «Арену Львів», будують новий термінал міжнародного аеропорту «Львів» ім. Данила Галицького. Опозиція Садового в міській раді звинувачувала мера в порушені закону – його звинуватили в «ручному» виборі підрядників з будівництва об’єктів інфраструктури, що були йому вигідними.

Взимку 2013 року Садовий, не вагаючись підтримав Євромайдан закликавши городян виходити на вулицю. А після перемоги Євромайдану та втечі Януковича з країни, Андрію Садовому випала нагода пустити у велике плавання створену у грудні 2012 року політичну партію «Об’єднання «Самопоміч». Спершу партія увійшла до складу міськради Києва утворивши там фракцію «Самопоміч». Згодом була створена фракція у Верховній Раді, котра стала однією із співзасновниць проєвропейської коаліції. Зрештою на місцевих виборах 2015 року «Самопоміч» домоглась приголомшливих результатів, отримавши більшість у міській раді і де-факто узурпувавши владу у місті Лева.

Автор Іван ЧУБАТИЙ, для Leopolis.news

Редакція Leopolis.news може не поділяти думку автора. Ми готові дати можливість висловитись усім, хто згаданий у цій публікації.


1 коментар

  1. Шановні,а де були ваші мізки коли люди робили чесний бізнес? Не робіть з тата варята. Так у Садового є багато недоліків, як в мера міста, але як на мій погляд не потрібно в темній кімнаті шукати чорну кішку, особливо коли її там немає.

Напишіть відгук