Якщо в березні 2014 ти вважав, що Україна програла війну
– якщо в серпні 2015 ти організував побоїще біля Верховної Ради, вбивши своєю брехнею про “моторолу в раді” 4 воїнів,
– якщо в січні 2017 ти організував перехід українських шахт під контроль кремля, назвавши це “блокадою” задля звільнення полонених і не звільнивши жодного з них
– якщо в вересні 2017 ти кажеш, що українська армія воює на Донбасі незаконно, всупереч Конституції, тобто кожного з Воїнів ти називаєш злочинцем
– якщо в жовтні 2017 твій орел кидає димовуху, щоб зірвати прийняття закону, де росію визнають агресором
– якщо ти 4 роки брешеш про плани мореля, про амністію бойовиків, про злив Донбасу і Криму
– якщо за 4 роки в парламенті ти не голосуєш за жоден з бюджетів, які дали можливість армії розвиватися
– якщо ти за 4 роки не голосуєш за жоден з законів про нацбезпеку і оборону, відмазуючись ідіотськими “зауваженнями” на кшталт “нема дати окупації Криму”….
Якщо ти вважаєш, що русскіє тєбє браться і надеєшся, что оні імі останутся, не дивлячись на відрубані руки за тату з тризубом, розпороті животи за український прапор, не дивлячись на звірячі катування, не дивлячись на анексію і смерті тисяч людей
– якщо ти вважаєш, що нас вбиває недовіра, а не російські гради і російські танки
– якщо ти вважаєш, що це не твоя війна…
… то ви маєте право так вважати (подобається це мені чи ні, відповідає дійсності таке бачення чи ні).
Але нахрена ви, рєбята, приперлися дивитися в очі хлопцям, що несли фотографії загиблих побратимів, що вмирали на їхніх руках? Вмирали за Україну, а не за галицьку федерацію.
І їх вбивала зовсім не недовіра, їх вбивали міни і кулі тих, кого ви вважаєте братьями
