Чи не було це навмисно спровокованою акцією, аби висвітлити Львів та Україну в негативному світлі в очах світової спільноти?

0
1063
напад на циган у львові
напад на циган у львові

А чи насправді Львів – це місто, яке відкрите для світу? Відтепер важко буде міському голові говорити про відкритість столиці Західної України перед етнічними спільнотами, іноземними гостями та звичайними туристами як з України, так і з-за кордону… Про це у Фейсбуці пише голова Львівської обласної партійної організації “Батьківщини” Михайло Цимбалюк.

Причина цього – трагічний розгін табору ромів в одному з парків міста. Так, у львів’ян є багато негативу щодо представників цієї нацменшини, частина яких чи не щодня систематично грабує мешканців міста та туристів… В цьому контексті вражає бездіяльність поліції, адже виявити такі масові угрупування можна без проблем. Проте складається враження, що на цей сегмент крадіжок у правоохоронних органах просто не зважають.

Як не зважали й на незаконний табір ромів, про який знали і правоохоронці, і міські чиновники! Передбачаючи усі негативні наслідки, саме вони мали впливати на ситуацію та вирішувати цю проблему, доки вона не набула трагічного забарвлення і летальних наслідків. Натомість ми побачили результат бездіяльності та незрозумілого небажання йти на діалог.

Окрім того, проглядається ще один «промах» в роботі правоохоронців: зокрема, вони не провели спеціальної роботи з представниками радикальної організації, яка й організувала розгін табору ромів. Чи не було це навмисно спровокованою акцією, аби висвітлити Львів та Україну в негативному світлі в очах світової спільноти?

Бо як інакше пояснити те, що про подію у столиці Галичини чи не найперше почали інформувати російські медіа. В результаті маємо «яскраву» картинку: коли вся Україна вимагає в Росії звільнення політичних заручників, тут, у Львові, кілька радикально налаштованих осіб роблять «прекрасний» інформаційний привід для державних ворогів.

Трагічні події у Львові навколо ромів вкотре актуалізували проблему їхньої соціалізації, адже держава, здебільшого, вирішує ці питання лише на папері, а представники цієї меншини й надалі залишаються на одинці – без житла, заробітку та певності в майбутньому.

Залишити відповідь