Раз на три дні можна везти в Україну товару на одну людину на 500 євро, тобто на 16 000 грн. якщо їхати, скажімо, сімєю з трьох чоловік до Польщі – то на 48 000 грн. Раз на три дні. При цьому потрібно добу пробути в Польщі. Це згідно нового закону 6776 про внесення змін в Податковий кодекс, проти якого протестують мешканці прикордоння. Вони кажуть, що це позбавляє їх засобів для існування. І в інтервю сьогодні казали, що купують собі продукти, техніку, хімію та ін. для власного споживання. Ну ок. В тому числі і для себе купують. Але ж не усе.
Про це у Фейсбуці пише журналіст Віка Балицька.
У мене питання. Де кожні три дні брати 16 тисяч гривень щоб тритити їх на закупи в Польщі? Ці люди кажуть, що вони не мають де працювати, отже без роботи. Значить, вони є неофіціно найманими працівниками у когось…
Ок, ділимо 30 днів на три. Десять разів за місяць можна зїздити. Множимо на 16 000 = 160 000 грн. це на 1 людину. Множимо на 3 члени сімї. = 580 000
Вибачте, точно йдеться про виживання цих людей?
За старим законом на 16 000 можна було ввозити товару щодня… Щодня!
Ні, по людськи я їх розумію. Ніхто не хоче втрачати заробіток. Але статус цього заробітку до 1 січня був майстерно вплетеною в існуюче законодавство контрабандою. Умовно кажучи, в Польщі стоїть фура з мясом.
Якщо її ввезти в Україну, то потрібно заплатити мито. А якщо мясо розбере, умовно кажучи, 50 чоловік і кожен без оподаткування ввезе в Україну, а тут знесе це в ту ж порожню фуру – вуаля! маємо перевезену партія мяса без мита. тоєсть контрабас! усі отримують свій навар і всі щасливі. Окрім української економіки.
Думаю, за цими пікетами стоять непрості і дуже заможні люди.
