Львіввсрався. От просто посеред площі Міцкевича на очах у сотні містян і гостей.
Поважний король Лев дефілював на своєму білогривому коні. Тварина, звісно, не має відчуття тактовності, і там де була, там і справила свою потребу.
На ратуші показувало 11.50. Початок параду затягнувся. До того часу дівчина у рожевій сукні вже встигла встати на королівську міну.
Муніципали охороняли тепер не просто площу, а частину замінованої території. Я пильно стежила за часом і гівном.
Адже воно вклалося якраз по центру очікуваної колони. Отож ця купка пролежала 25 хв до початку параду і тут вже всралося місто, а не коні. Отож колона рушила. Найменшою “кров’ю” обійшовся король Лев, бо був на коні.
“Діти України” – в один голос зазвучала колона, і маленькі дітки на увесь голос заверещали – “фу, гівно”. Ну і дальше понеслося.
Гівно стало родзинкою свята. Таким собі бовваном. Його обходили, обтанцьовували, обігрували вправно, як справжні театрали. В колонах з маленькими дітьми, процесом обходу, керували керівники групи.
При виконанню танцю, діти на ходу змінювали малюнок, народники перестрибнули його з витягнутими носочками.
Голови і спинки тримали прямо, лише очі слідкували за королівською купкою. Словом гівенце отримало вдосталь уваги на параді.
