Якщо рекламний бюджет кампанії Юлії Тимошенко буде вимірюватися як мінімум десятками мільйонів доларів, то і на інші статті витрат будуть витрачені суми того ж порядку
Наймасштабнішою і, судячи з усього, найдорожчою політичною акцією літа-2018 стала реклама Юлії Тимошенко. Спочатку вулиці українських міст заполонили білборди, що анонсували форум “Новий курс України”, організований партією “Батьківщина” в Києві 15 червня. Але форум пройшов, а білборди залишилися. І незабаром почалася нова, навіть ще більш інтенсивна і агресивна хвиля піару “Нового курсу” Тимошенко на зовнішніх носіях, в теле- і радіоефірі, друкованих ЗМІ, інтернеті і соціальних мережах. Не помітити її було просто неможливо, якщо, звичайно, не повністю відключитися від зовнішнього світу і українського інформпростору, пише Depo.ua посилаючись на “Ділову столицю”.
Офіційні витрати
Піар-кампанія Тимошенко стала помітним явищем навіть в масштабах української економіки. Деяке уявлення про витрачені суми дають підрахунки, оприлюднені 13 серпня громадськими організаціями, що відстежували виборчий процес.
За даними комітету виборців України, який проаналізував квартальні фінансові звіти партій, протягом квітня-червня “Батьківщина” витратила на рекламу 24,8 млн грн. З них 20,8 млн грн було витрачено на рекламу на телебаченні та 3,7 млн грн – на зовнішню рекламу (білборди, сітілайти).
Інші парламентські партії сумарно витратили на рекламу менше 21,5 млн грн (“Самопоміч” – 6,6 млн, Радикальна партія Олега Ляшка – 6,5 млн, “Опоблок” – 4,2 млн, БПП – 3,1 млн, “Народний фронт” – 0,9 млн). Таким чином, “Батьківщина”, що має у Верховній Раді найменшу фракцію, витратила за квартал на рекламу більше, ніж всі інші парламентські партії, разом взяті. На це пішли як державні кошти (в рамках бюджетного фінансування партій, що подолали 5%-ний бар’єр), так і власні гроші “Батьківщини”.
У свою чергу, рух “Чесно” додає, що, крім витрат на рекламу, саме проведення форуму “Новий курс України” обійшлося партії в 1,25 млн грн. Ці гроші пішли на оренду виставкового комплексу “Експо Плаза”, харчування учасників, організацію заходу, звукове обладнання, відеотрансляцію і т. п. “Акцент у діяльності партії та її витратах спрямований на особистість Юлії Тимошенко, що свідчить про передчасному старті президентської виборчої кампанії задовго до її офіційного оголошення”, – зазначає “Чесно” і підкреслює, що просування “Нового курсу” обійшлося партії ще дорожче, ніж оприлюднені суми, оскільки звіт охоплює період з квітня по червень 2018 р., а в липні по всій країні з’явилася нова хвиля зовнішньої реклами від Тимошенко.
Додаткові можливості
Однак є підстави припускати, що звітні суми покривають лише частину фактичних витрат на рекламу Тимошенко і її “Нового курсу”. Візьмемо одну лише зовнішню рекламу. Керівник столичного рекламного агентства “Бекстейдж Менеджмент” Федір Дяченко називає орієнтовну вартість розміщення одного білборда на місяць у деяких містах: у Києві – 10-15 тис. грн, у Львові – 5-7,5 тис. грн, в дрібніших містах, таких як Слов’янськ та Краматорськ, – вдвічі менше. Телеканал “Прямий” констатує, що “загальна кількість білбордів із зображенням Тимошенко по всій Україні поки невідома, але мова іде про тисячі рекламоносіїв”. Зазначених у партійному звіті 3,7 млн грн на таку кількість білбордів при таких цінах явно було б замало, реальна сума могла бути в кілька разів більше.
Власні підрахунки провів колишній народний депутат, а тепер політолог Тарас Чорновіл. За його оцінками, тільки мегабордів (гігантських білбордів з Тимошенко встановлено по Україні дві тисячі, а їх загальна вартість – $600 тис. на місяць. Якщо приплюсувати менші рекламні площини, виходить до $2 млн на місяць, до виборів ця сума буде зростати в 10-15-20 разів, а загальна сума за передвиборний рік може досягти $200-250 млн, або навіть більше, спрогнозував Чорновіл.
Він також висунув припущення про те, де лідер “Батьківщини” могла знайти гроші на таку масштабну кампанію. “Я провів аналіз чотирьох поїздок Юлії Володимирівни, які вдалося зафіксувати: дві поїздки до Ігоря Коломойського, після чого на телеканалах його холдингу з’явилася відеореклама Тимошенко, і дві поїздки до грецького мільярдера Виктораса Рестіса. Вона у нього жила на його віллі… Після того, як вона повернулася, в Україні відразу були викуплені близько тисячі додаткових великих рекламних площ, які відразу завісили тими бордами, – розповів Чорновіл. – Чого хоче Коломойський, у разі перемоги людини, якій він давав гроші, – ми всі знаємо. Чого хоче Рестіс? Він цікавиться портовою інфраструктурою. Йому потрібні українські порти”.
Зрозуміло, що побоювання Чорновола, як і його оцінки передвиборчих фінансових ресурсів Тимошенко, перебільшені в тій мірі, в якій його ставлення до лідера “Батьківщини” упереджено. Але в будь-якому разі фактом є те, що цього літа Тимошенко виявилася чемпіоном за видатками на передвиборчий піар. Можна очікувати, що і надалі вона постарається не випустити пальму першості.
По суті, у Юлії Володимирівни немає ніяких стримуючих факторів. І справа не тільки в тому, що вона може розраховувати на те, що “переможців не судять”. Створивши собі імідж кандидата – лідера гонки, що гарантовано проходить у другий тур, вона тим самим практично забезпечила собі вседозволеність. Навіть якщо Центрвиборчком і Нацагентство з питань запобігання корупції виявлять серйозні порушення у фінансових справах “Батьківщини” і штабу Тимошенко (для цього ще потрібно сильно постаратися, але далеко не очевидно, що ЦВК і НАПК поставлять перед собою таке завдання), це не виллється в адекватно суворе покарання. Тобто ніхто її з гонки не зніме.
Тому є дві причини. По-перше, за всі роки незалежності в Україні (на відміну від Росії) ще не було прецеденту, щоб когось з головних претендентів на президентський пост позбавляли реєстрації за якісь порушення. З кандидатами в депутати таке траплялося, але не з кандидатами в президенти. І якщо зараз таке відбудеться, це може дуже боляче вдарити по іміджу влади і поховати шанси Петра Порошенка повторно стати президентом. Прапор Тимошенко підхопить якийсь інший кандидат, і навколо нього консолідуються всі (або майже всі) опозиційні до Порошенко сили під гаслом “Геть диктатуру!”.
По-друге, такий радикальний крок, як зняття конкурентки з дистанції, навряд чи знайде розуміння у західних партнерів і кредиторів. Адже міжнародна підтримка – чи не головний козир, який залишився у Порошенка. Якщо Захід почне звинувачувати Петра Олексійовича в нехтуванні демократії, це знову ж таки сильно вдарить по його шансам на перемогу. Причому на всі виправдання типу “але Тимошенко винна, дивіться, які в неї порушення” послідує відповідь в тому дусі, що “нехай народ на виборах вирішує, винна вона чи ні”.
Так що, швидше за все, єдине, що зможе зробити команда Порошенка, це за прикладом Тараса Чорновола нести в народ меседж про те, що Тимошенко на посаді президента буде відпрацьовувати гроші, які в неї вклали українські та закордонні олігархи. Якийсь ефект, можливо, буде, але очільницю “Батьківщини” це точно не зупинить.
Не рекламою єдиною
Фото: УНІАН
Реклама – безсумнівно, необхідний, але все ж аж ніяк не достатній для перемоги інгредієнт виборчої кампанії. І якщо рекламний бюджет кампанії Тимошенко буде вимірюватися як мінімум в десятках мільйонів (доларів, а не гривень), то напрошується припущення, що і на інші статті витрат будуть пущені суми того ж порядку.
Якщо озирнутися на історію українських виборів за роки незалежності, то традиційно два моменти становлять особливу небезпеку: підкуп виборців і фальсифікація результатів. На майбутніх президентських виборах штаби основних кандидатів ризикують втягнутися в змагання, хто кого перевершить в обробці виборців та місцевих виборчих комісій.
Зокрема, можна очікувати появу великої кількості технічних кандидатів, хоча це досить витратна стаття видатків. Згідно закону про вибори президента за кожного кандидата має бути внесена застава в розмірі 2,5 млн грн (вона була встановлена, ще коли гривня коштувала $8). Її повернуть тільки тим двом кандидатам, які пройдуть у другий тур. Не виключено, що цієї осені розмір застави збільшать, скажімо, до 10 млн грн. Але навряд чи це позбавить майбутні вибори від кандидатів-маріонеток. Їх основною функцією буде делегувати в місцеві виборчкоми людей, яких вкажуть ляльководи. Ну а додатковою функцією буде служити “зливним бачком” для компромату та чорного піару. У 2004 р. один з таких технічних кандидатів запам’ятався єдиною фразою: “Пане Ющенко, ваша дружина – американка!”
