У Львові знову горить і знову сміття. Дещо змінюються лише локації, а проблему ніхто так і не вирішує. Про це пише громадський активіст Ігор Стукалець.
“На початку літа виїзд з міста вул. Пластовою перекрили, щоб унеможливити заїзд транспорту на територію стихійних сміттєзвалищ на околицях Львова, які місто саме створило, а винить у цьому то місцевих мешканців, то область, то якихось віртуальних активістів. Зараз проїзд знову відкрито і сміття продовжують завозити вантажними автомобілями і там же його спалюють. За слідами протекторів та об’ємами сміттєвих насипів видно, що це робиться вантажівками, видно й маршрути їхніх регулярних заїздів.
Розростається також і сміттєзвалище безпосередньо на території мулових полів. Воно ще не встигає догоріти, як його маскують, загортаючи нашвидкуруч грунтом, під яким продовжується тління. За слідами техніки, яка там працює, неважко здогадатися, чиїми силами це все робиться. Адже щодня приганяти туди бульдозер було б не дуже зручно. Звичайно, краще, коли він “дислокується” в кількох метрах від місця злочину.
Сміттям і його спалюванням вже нікого не здивуєш – для міста це стало нормою. А от купа якогось невідомого подрібненого біоматеріалу, що розкладається під відкритим небом, вразить будь-кого, хто завчасно не подбав про респіратор. Гнійні мухи і нестерпний сморід залишать незабутні враження. Вражає також і те, що масу цих біовідходів (схоже, якісь подрібнені туші тварин чи щось подібне) вивантажено не на Пластовій чи де-інде, а прямо на території мулових полів очисних споруд, поряд із місцем, де “Львівводоканал” укріплює дамби. Туди так просто не заїхати, і те підприємство, яке там працює, мало б звернути увагу на ці речі, якщо вони відбуваються без його участі.
Якби було бажання вирішити цю проблему зі сміттєвими підпалами, її давно б вирішили. У місті пишуться Програми, розробляються стратегії, створюються “ЗЕЛЕНІ” ЛКП, залучаються європейські кредити на десятки мільйонів євро, і в той же час не можуть встановити на території елементарного шлагбаума, щоб контролювати рух транспорту. Діють за принципом “головне у слідчому ділі – не вийти на самого себе”, та й вину завжди можна перекласти на інших”, – йдеться у повідомленні.
