Ще з початку Майдану Литовці на чолі з своїм президентом Далею Грибауска́йте стали непорушною підтримкою українського народу. Саме вони були першими ініціаторами міжнародних реабілітаційних програм для поранених в АТО, починаючи з осені 2014 року тощо; гуманітарна допомога починаючи з 2013 року. Литовці стали непорушною опорою для України і на міжнародній арені, зайнявши активну проукраїнську позицію з різкою критикою політики Кремля.
Про це повідомила Леся Кічура.
Дружба між Національним театром імені Марії Заньковецької та Національним литовським драматичним театром міцна і тривала. Саме вистава Заньківчан «Катерина» була обрана Міністерством культури України для показу у Литві у рамках міжнародного святкування 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка. Звісно, що литовці не могли оминути важливої дати, а саме: сторіччя Національного театру імені Марії Заньковецької.
До уваги глядача провокаційна та відверта інтерпретація відомої п’єси «Борис Годунов» О. Пушкіна. Всесвітньо відомий режисер Еймунтас Някрошюс переосмислює відому історію, щоб показати справжнє обличчя сучасної Росії. Мало хто знає, що п’єса пройшла жорсткий цензор і цар Микола І заборонив її через надмірну політичність, адже в ній можна було прогледіти настрої декабристів: свобода від гніту влади, повалення царської влади тощо. Такої жорсткої критики не зазнавав жодний твір О. Пушкіна. Було зрозуміло про що саме написав поет: революційні настрої не викликали захоплення у влади, а «бунт черни, России был не нужен» як тоді, так і тепер. Вся влада у руках царя і крапка. Все решта – смерть.
Вистава «Борис Годунов» розкриває всю суть російської державності: «Прокляте плем’я!» (Текст з фіналу п’єси) Переосмислення п’єси Олександра Пушкіна відомим світовим режисером Єймунтасом Някрошюсом. В цій виставі показана духовна смерть всієї російської нації, починаючи від царя і закінчуючи останнім невільним селянином. Тема відповідальності дітей за вчинки батьків є яскравою крапкою історії протистояння недоцаря та самозванця за престол. Проблематика – стосунки царя та народу, чим не проекція на сучасність? Це натяк на бунт, який так потрібний «великій і могутній державі», що загрузла у моральній та політичній кризі. Провокація для народу, що боїться підняти руку на «государя». Самого ж «государя» з’їдає те, що на його руках кров: він не просто вбив спадкоємця трону, він підняв руку на невинну дитину.
Найцікавіше, що фінал сам по собі страшний, адже одна влада замінилась іншою, ще більш злочинною та корумпованою: Борис Годунов гине від рук тих, хто привів його на трон.
Чи варто побачити виставу? – Так! Адже нам потрібно знати свого ворога в лице! Зрозуміти причини його безглуздих вчинків. Вистава «Борис Годунов» – це смілива критика «Российского государства» без цензури.
Вистава відбулась 16 березня о 18 годині.
