21 липня 2019 року відбудуться вибори до Верховної Ради України. Відповідно до чинного законодавства, половина народних депутатів обиратимуться в одномандатних виборчих округах (т.з. мажоритарка), інша половина – у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі (за списками політичних партій).Про це інформує ОПОРА.
Кандидати в округах можуть висуватися самостійно або за поданням політичних партій. Від Львівщини до Парламенту буде обрано 12 депутатів, які конкуруватимуть між собою у 12 округах. У цьому дослідженні ми проаналізували кількісні показники реєстрації, суб’єктів висування кандидатів, їхню партійну приналежність, гендерний розподіл, професійну зайнятість.
Кількісні показники реєстрації: більше охочих стати народними депутатами, ніж у 2014 році, внутрішньопартійна конкуренція та технічні кандидати
Центральна виборча комісія зареєструвала для участі у позачергових виборах народних депутатів України 2019 року 167 кандидатів у 12 мажоритарних округах Львівщини. 88 з них (52,7 %) – це висуванці від політичних партій, 79 (47,3 %) – самовисуванці. З огляду на те, що окремі політики ще оскаржують у судах відмову в реєстрації, кількість кандидатів може зрости. Водночас цьогорічні показники і без того є вищими за дані 2014 року. Тоді на Львівщині було зареєстровано 140 охочих стати народними депутатами.
Кількість кандидатів в округах Львівщини є нерівномірною. Найменше – сім претендентів – зареєстровано у 120 окрузі, до якого належать Городоцький, Мостиський та частина Самбірського районів: 2 з них самовисуванці, 5 – висунуто політичними партіями. В одномандатному виборчому окрузі №115, що охоплює Сихівський та частину Личаківського району міста Львова, балотується 10 кандидатів, половина з них самовисуванці, інша – від політичних партій. По 11 претендентів зареєстровано у 118-ому (частини Личаківського та Шевченківського районів міста Львова, а також Пустомитівський район) та 126 округах (включає міста Моршин та Стрий, Жидачівський, Стрийський райони). Найбільшу кількість кандидатів – 22 та 20 – зареєстровано у 121-ому (міста Борислав, Дрогобич, Трускавець, Дрогобицький район) та 122-ому (Жовківський, Яворівський райони) округах відповідно.
На кількість кандидатів в округах впливає кілька факторів. Один з них – це наявністю в регіонах кандидатів-лідерів, які мають значну підтримку виборців, а тому охочих позмагатися з ними за мандат не виявилося ні серед партійних лідерів, ні серед самовисуванців. Наприклад, у 120-ому окрузі конкуренцію чинному народному депутатові, самовисуванцю Ярославові Дубневичу склав всього один самовисуванець та п’ятеро кандидатів від політичних партій “Громадянська позиція”, “Слуга народу”, “ГОЛОС”, ВО “Свобода”, Аграрна партія України. Такі учасники виборчого процесу як ВО “Батьківщина” чи Об’єднання “Самопоміч” не висували своїх представників в окрузі взагалі, ймовірно, не знайшовши тут відповідних конкурентів серед партійців.
У тих округах, де зареєстровано найбільше кандидатів, спостерігаємо протилежну тенденцію. Відсутність сильних претендентів зумовила реєстрацію великої кількості охочих, які конкуруватимуть між собою. Причому фіксуємо рекордну кількість і самовисуванців, і кандидатів від партій, які вважають, що мають відносно рівні шанси на мандат народного депутата.
Ще одним фактором високих показників реєстрації стали розбіжності всередині політичних сил, що призвело до змагання одразу кількох представників в одному окрузі. Так, наприклад, у 121-ому окрузі кандидатом від “Громадянської позиції” зареєстровано члена політради партії «Народний контроль», чинного народного депутата Богдана Матківського. Вочевидь його реєстрація – це результат домовленостей про об’єднання цих політсил та спільний похід на вибори до Верховної Ради України. Водночас у цьому ж окрузі як самовисуванець зареєструвався кандидатом член партії “Громадянська позиція”, депутат Дрогобицької міської ради Тарас Демко. Під час останньої президентської кампанії пан Демко був уповноваженою особою кандидата Анатолія Гриценка у 121 виборчому окрузі, активно агітував за нього, організовував заходи в регіоні.
Також не варто виключати фактора технічних кандидатів, які реєструються, щоб шкодити своїм конкурентам, або навпаки – допомагати партнерам. Наприклад, у окрузі №124, поряд з кандидаткою від партії “ГОЛОС” Валентиною Ведровською, зареєстровано двоє самовисуванців, місцем роботи яких є підприємства співзвучні назві політсили. Це Денис Варламов, безпартійний, заступник директора ПП “ҐОЛОС”, проживає в смт Гостомель міста Ірпінь Київської області, а також Тетяна Візеренко – теж безпартійна, заступниця директора ПП “ГОЛОС”, проживає в місті Києві. Ми не можемо однозначно стверджувати, що їхні ролі у цій кампанії технічні, але виборчий бюлетень міститиме інформацію про місце роботи кандидатів: ПП “ҐОЛОС” та ПП “ГОЛОС”, що дуже нагадує політичну партію «ГОЛОС» та може дезінформувати виборця.
Інший приклад стосується бренду “Слуга народу”. У 119-ому окрузі (Бродівський, Буський, Радехівський райони, частина Кам’янка-Бузького району) від партії Президента Володимира Зеленського тут висунуто Ореста Кавецького. Водночас у окрузі кандидатує і Віталій Кравчук, самовисуванець, голова правління ГО “Слуга народу України”, який проживає в місті Броди. Аналогічний приклад фіксуємо і в окрузі №125 з центром у Старому Самборі. Попри наявність в окрузі кандидата від політичної партії “Слуга народу” Миколи Яворського, тут балотується в народні депутати самовисуванець Максименко Ярослав, мешканець Броварів Київської області, керівник проектів громадської організації “Громадський рух “СЛУГА НАРОДУ”. Сумнівно, що ці факти – збіг обставин, найімовірніше – це частина кампанії, направленої на зниження кількості голосів виборців за конкретних кандидатів.
Протилежною є ситуація у 121 окрузі в партії «Європейська Солідарність». Офіційно політсила тут висунула кандидатом голову правління Дрогобицької райспоживспілки Михайла Задорожного. Одночасно самовисуванцем у цьому ж окрузі балотується член партії «Європейська Солідарність» Степан Кугівчак. Припускаємо, що останній може бути технічним кандидатом Михайла Задорожного, оскільки власної кампанії не веде. Ймовірно, у партії було прийнято рішення про реєстрацію Степана Кугівчака самовисуванцем з тим, щоб отримати більше своїх членів у дільничних виборчих комісіях.
